Canadian director of Ukrainian origin Adriana Luhovy from Montreal presented a full-length documentary on humanitarian assistance to Canadian doctors who were with missions in Ukraine in the conference room of the Metropolitan Andrey Sheptytsky Center at the Ukrainian Catholic University (UCU). This project is organized by the Canadian-Ukrainian Foundation. The “Recovery Room” was featured at UCU on Monday, September 25, 2017, with the support of the Center for Mental Health at UCU. The show gathered a full audience of spectators, including the heroes of the film, the military Nazar Dergilo and his father Ivan Dergilo.

Вражаюча прем’єра “Recovery Room” Адріяни Лугової у Львові

Канадська режисерка українського походження Адріяна Лугова з Монреалю презентувала повнометражний документальний фільм про гуманітарну допомогу, канадських медиків, які були з місіями в Україні, у конференційній залі Центру Митрополита Андрея Шептицького при Українському Католицькому Універсітеті (УКУ). Цей проєкт організований Канадсько-Українською фундацією. Показ стрічки “Recovery Room” відбувся в УКУ в понеділок, 25 вересня 2017 р., за підтримки Центру Психічного Здоров’я при УКУ. Показ зібрав повну залу глядачів, серед яких і самі герої фільму, військові Назар Держило та його батько Іван Держило.

Ще на допрем’єрному обговоренні режисерка швидко знайшла спільну мову з аудиторією. Подивитися кінострічку прийшли люди різних вікових категорій. Адріяні ж вдалося встановити контакт з кожним – безпосередня, вона щиро донесла до присутних ідею створення фільму.

“Я зробила цей фільм для глядачів”, каже Адріяна Лугова, “які мало або взагалі нічого не знають про Україну. Щоб люди у Америці, в Україні і в Канаді зрозуміли ситуацію від початку Майдану до сьогоднішніх днів. Фільм розповідає людям, що сталося і що відбувається в східній Україні. Попри те, що цей фільм важкий, він дуже людяний. Я хотіла показати надію і міцність країни, держави, і біль, який сьогодні переживає країна. У фільмі є важкі моменти, де хочеться плакати, і моменти, де хочеться сміятися. Важливо, щоб вони почули з уст очевидців, що відбувається”.

Робота над фільмом тривала близько трьох років. Спершу, Адріяну запросили взяти участь у медичній місії у якості фотографа місії. Вона зауважила, що фотографії буде замало для повного відображення жорстоких реалій війни i праці медиків з Канади і України.

З перших секунд кінострічки глядач поринає у атмосферу реальності кривавої війни на сході. Бачимо зйомки очевидців, вигуки бойовиків, постріли і вибухи, у Донецьку та інших містах. Далі продовжується про історію Майдану, показані живі відео смертельних моментів боїв, коментарі постраждалих учасників і родичів загиблих та поранених.

Після прологу фільму ми знайомимося із канадськами лікарями-волонтерами, що працювали в Україні впродовж 2014-2015 рр. Врятовані пацієнти-вояки розповідають про своє життя, про отримані фізичні і психологічні рани. Всі вдячні і зворушені допомогою з Канади.

Глядачеві також демонструють привезені медикаменти з Канади, технічне устаткування і уривки з процесу операції у операційній залі в Києві. Щодо персоналу лікарні й самих канадських медиків у фільмі, то вони пeрeдають неймовірний оптимізм і тверду впевненість у кращому майбутньому. Їхній професіоналізм, отримані позитивні результати, методи проведення операцій та реабілітації пацієнтів, безумовно, вражають.

Фільм “Recovery Room”, що здобув понад десять інтернаціональних нагород, висвітлювали англійською мовою. Дорожче за будь-які нагороди для самої Адріяни була підтримка її родини з України, яка теж прийшла на прем’єру “Recovery Room” до УКУ, та подяка й обійми військових, які були присутні.

Фільм виконує важливий інформативний аспект у контексті української діяспори в Канаді, розповідаючи глядачеві про дії Канадсько-Української Фундації, та висвітлює важливу тему любові до рідної землі і благодійної допомоги Україні. Наприкінці презентації фільму у Львові Іван Держило влучно зауважив, що канадська діаспора не розгубила любові до рідної землі і їй не байдужа доля України.

Попри свою емоційну насиченість і болючі, важкі моменти, фільм Адріяни Лугової це не просто розмови про трагедію і зламані життя. “Recovery Room”, це радше демонстрування титанічної сили людей з чіткою громадянською позицією, з відважністю, терпеливістю та любов’ю до життя і самостійної України.

“Мене часто питають, чому я зробила цей фільм?, розповідає Адріяна. “Будучи з діаспори, я багато років приїжджала в Україну як волонтер, допомагала дітям-сиротам в Україні. Ці діти змінили моє життя. Ось причина, чому я тут. Коли відбувся Майдан, коли війна почалася, ці діти почали мені писати. Через них я хотіла повернутися в Україну і щось робити. Коли є дуже велике бажання, з’являється доріжка під ногами, з’являється можливість. Неймовірно, але я отримала дзвінок від Канадсько-Української Фундаціі з пропозицією супроводжувати канадську медичну місію як фотограф у Києві. Але, в операційному залі я швидко зрозуміла, що фото не передадуть усієї глибини того, що відбувається. Тому дуже швидко я змінила камеру на відео.”

“Знімати цей фільм було важко. Я ж хотіла показати, наскільки сильними є вояки, які пройшли через нелегкі випробування. Я також хотіла показати дружність і співпрацю між Канадою та Україною, і показати велику відданість канадських і українських медиків.”

“Брати інтерв’ю було важко. Всі мені все розповідали про те, що пережили, і я прймала увесь цей біль на себе. Мені стало неспокійно, бо не знала, як з цим болем справитися. Для Інституту Психічного Здоров’я при Українському Католицькому Університеті ми зробили маленькі проморолики (відео), щоб спростовувати міфи про психічне здоров’я, позбуватися різних стигм. І тому хочу згадати і про свій досвід, що без психологічної допомоги я би не могла завершити цей дуже важкий фільм”.

В своїх словах про фільм директор Інституту Психічного Здоров’я УКУ Олег Романчук сказав, “Ми живемо в час, коли як народ стикаємося з великим викликом війни, що несе багато страждань. Сьогодні багато говоримо про наслідки війни, говоримо також з позиції психічного здоров’я про ПТСР (PTSD – Post Traumatic Stress Disorder) та інші проблеми. Але нам дуже важливо пам’ятати, що коли людина стикається з певними випробуваннями, то випробування не обов’язково ведуть до проблем. Знаємо, що існує не тільки посттравматичний розлад, а й посттравматичний зріст – є такий феномен, який англійською мовою називається ‘resiliance’, а українською іноді перекладається як стресостійкість, чи психологічна опірність, чи стійкість. Власне, це і є та сила нашого духу, сила нашої спільноти, яку не може розбити війна. Випробування показують нам, якою великою є сила людської душі; як, підтримуючи один одного і опираючись на наші цінності, ми можемо справді пройти через великі випробування і вийти з них сильнішими, мудрішими, з’єднанішими. Про це і є фільм, який зняла Адріяна – про красу людей, силу людського духу, про те, що Україна не є одна, що стільки гарних людей у світі, зокрема, у Канаді, є поруч з нами у цих випробуваннях і що ми разом можемо пройти через них, стати міцнішими, більше наповненими світлом і мудрістю”.

Адріяна Лугова додає, “Хочу звернути увагу, що серед нас є Назар Держило, який мав операції під час медичної місії, і мене дуже зворушило, що сьогодні з ним є його сім’я. В операційному залі я була присутня, коли Назар, син Івана, лежав, а зараз він і батько тут на показі, і мене це вражає і заспокоює”, мовить режисерка зі сльозами на очах. Без підтримки цих людей фільм не був би таким, як є. Неймовірним було те, наскільки всі ті військові, учасники Майдану, які мали операції, допомагали у творенні цієї стрічки. Без них не було б фільму”.

“Хочу подякувати діяспорі, яка надала підтримку, щоб фільм міг існувати, а це канадські фундації, різні організації і люди. І це була не лише фінансова допомога, а й моральна. Цей фільм, переважно волонтерська робота. Мій батько, Юрій Луговий, монтував його 20 місяців без отримання оплати. Я пішла жити до батьків, щоб усі кошти могли піти нa його створення. Згадую це, щоб краще зрозуміти, скільки часу, енергії, емоцій, вкладено у цю роботу. Я вдячна всім, хто вклав час і серце у цей фільм. Я не одна це робила”.

Фільм “Recovery Room” знаходиться під патронатом Світового Конґресу Українців. У Львові фільм одержав довготривалі стоячі овації. В Монреалі показ “Recovery Room” зорганізував Конґрес Українців Канади. Фільм показуєтся по різних містах в Канаді, Америці і в Европі.

Трейлер фільму: https://www.youtube.com/watch?v=1E3DR4aULmg
Вебсайт Адріяни: www.adrianaluhovy.com